НАЙГОЛОВНІШЕ ЗА ТИЖДЕНЬ

УКРАЇНА

КСУ визнав неконституційною норму статті 216 КПК

            Конституційний Суд України ухвалив рішення у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України положень частини шостої статті 216 Кримінального процесуального кодексу України.

            Рішення стосується врегулювання питань організації і діяльності органів досудового розслідування злочинів, вчинених на території або в приміщеннях органів Державної кримінально-виконавчої служби України.

            Конституційний Суд України у своєму Рішенні дійшов висновку, що держава, виконуючи свій головний обов’язок – утвердження і забезпечення прав і свобод людини – повинна не тільки утримуватися від порушень чи непропорційних обмежень прав і свобод людини, але й вживати належних заходів для забезпечення можливості їх повної реалізації кожним, хто перебуває під її юрисдикцією.

            У своєму Рішенні Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини.

            Конституційний Суд України вважає, що ієрархічне підпорядкування слідчих органів Служби вищим посадовим особам Міністерства юстиції не здатне забезпечити дотримання конституційних вимог щодо незалежності офіційного розслідування злочинів, вчинених проти осіб, які перебувають в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах. Така ієрархічна залежність нівелює процесуальні гарантії незалежності слідчого, тобто він буде певним чином упередженим під час здійснення досудового розслідування злочинів, вчинених проти осіб, які перебувають в установах виконання покарань чи слідчих ізоляторах.

            Конституційний Суд України зазначає, що встановлена частиною шостою статті 216 Кодексу підслідність злочинів, учинених на території або в приміщеннях Служби, у взаємозв’язку з відповідним нормативним регулюванням щодо функціонування слідчих органів Служби не здатна забезпечити здійснення ефективного розслідування порушень конституційних прав людини на життя та повагу до її гідності, що унеможливлює виконання державою її головного конституційного обов’язку – утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

            Тому Конституційний Суд України вирішив визнати такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину шосту статті 216 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з якою «слідчі органів Державної кримінально-виконавчої служби України здійснюють досудове розслідування злочинів, вчинених на території або в приміщеннях Державної кримінально-виконавчої служби України».

Частина шоста статті 216 Кримінального процесуального кодексу втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

            Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Закон «Про всеукраїнський референдум» визнано неконституційним

            Конституційний Суд України ухвалив Рішення у справі за конституційним поданням 57 народних депутатів України щодо відповідності Конституції Закону «Про всеукраїнський референдум».

            Цим Рішенням Конституційний Суд України визнав Закон неконституційним як через порушення процедури його розгляду та ухвалення, так і з огляду на його зміст. На підставі встановлення нелегітимності мети Закону та невідповідності його положень вимогам Конституції України, КСУ дійшов висновку, що Закон повністю суперечить Основному Закону держави. 

            Конституційний Суд України вважає, що системний, грубий характер порушення конституційної процедури розгляду й ухвалення нормативного акта, а також істотний вплив цього порушення на остаточний результат його ухвалення є підставою для визнання цього акта неконституційним.

            Конституційний Суд України зазначає, що вказані порушення конституційної процедури розгляду й ухвалення Закону є достатніми для висновку про істотний вплив порушення на остаточний результат його ухвалення.

            У Рішенні також наголошується, що Верховна Рада України на рівні звичайного закону врегулювала ті відносини, що є предметом регулювання Конституції України. На думку Суду, намір законодавця, втілений у Законі, а також обрані ним законодавчі засоби не узгоджуються з Конституцією України.

            Конституційний Суд України вказує, що конституційні процедури внесення змін до Конституції України передбачають обов'язкову участь у цьому процесі парламенту. Законопроект про внесення змін до розділів І, ІІІ і ХІІІ Конституції України має бути затверджено на всеукраїнському референдумі, однак такий референдум призначає Президент України лише після того, як законопроект було ухвалено щонайменше двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України. Конституція України не передбачає іншого порядку внесення змін до Конституції України.

            Відповідно до Рішення, ухваливши Закон, Верховна Рада України вийшла за межі своїх конституційних повноважень, що не узгоджується з принципом верховенства права, зокрема, з положенням про те, що «Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй» (частина друга статті 8 Конституції України).

            Крім того, у Рішенні зазначено, що повноваження щодо перевірки на конституційність питань, які виносяться на всеукраїнський референдум, Законом покладено на Центральну виборчу комісію. Це положення Закону істотно обмежує повноваження Конституційного Суду України щодо здійснення ним превентивного конституційного контролю, передбаченого Конституцією України, що ставить під загрозу права і свободи людини і громадянина, незалежність і територіальну цілісність України.

            Тому Конституційний Суд України вважає неконституційним Закон України «Про всеукраїнський референдум» № 5475–VІ і він втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

            Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Кваліфікаційне оцінювання пройшов 431 суддя

            За результатами співбесід з суддями у межах кваліфікаційного оцінювання, які відбулися з 23 березня по 20 квітня, було заслухано 578 суддів місцевих та апеляційних судів.

            У результат 431 суддя (75%) підтвердив здатність здійснювати правосуддя, тобто цих суддів визнано такими, що відповідають займаній посаді, а 16 суддів визнано такими, що не відповідають займаній посаді.

            Стосовно 103 суддів оголошено перерву, щодо 23 суддів кваліфікаційне оцінювання зупинено, 2 суддів – оцінювання припинено і 3 – відкладено розгляд питань.

            Зазначимо, до етапу співбесід було допущено лише тих судів, які у рамках кваліфікаційного оцінювання успішно склали дворівневий іспит, – анонімне письмове тестування та практичне завдання на вміння формувати судові рішення. 31 суддя не склав іспитів, відповідно до співбесід ці судді не були допущені та є такими, що підлягають звільненню.

            Варто підкреслити, що стосовно 14 із 16 суддів, яких визнано такими, що не відповідають займаній посаді, Комісія не отримала жодних висновків чи інформації від Громадської ради доброчесності. Серед них – судді, які виносили рішення щодо справ Майдану і які не змогли пояснити джерела походження майна та мають інші невідповідності у деклараціях. Натомість певна інформація щодо суддів з’являється на сайті ГРД вже після того, як співбесіда із суддею відбулася.

            Перерва стосовно 103 суддів оголошена через наявність питань у Комісії щодо досьє судді, а також через висновки Громадської ради доброчесності, надані Комісії з неналежним оформленням, зокрема, із відсутніми підписами членів ГРД, які голосували за ухвалення таких висновків. Для того, щоб ВККСУ практично могла врахувати ці висновки, ГРД на усунення недоліків надано додаткових 10 днів. Рішення стосовно цих суддів буде прийнято згідно з графіком оцінювання пізніше. Так само, як і щодо 23 суддів, стосовно яких оцінювання зупинено через відкриті дисциплінарні справи у ВРП, а також наявність підстав для дисциплінарної відповідальності судді. Таким чином, стосовно 25 % суддів питання подальшої кар’єри залишається відкритим.

            Нагадаємо, перша тисяча суддів, які проходять кваліфікаційне оцінювання, перебувають на етапі публічних співбесід, що транслюються на YouTube-каналі ВККСУ. Цій роботі передувало розпочате у листопаді 2017 року психологічне тестування та співбесіди з психологами, складення дворівневого іспиту, детальне вивчення досьє суддів, що містять матеріали, отримані Комісією від численних державних органів та установ, серед яких НАБУ, НАЗК, ГПУ та СБУ.

            Нагадаємо, що з червня 2016 року 2500 суддів подали у відставку, зокрема, через небажання проходити кваліфікаційне оцінювання, а це 31% від загальної кількості суддів країни.

Верховний Суд зробив висновок про стягнення заборгованості за аліментами зі спадкоємців особи

            До суду звернулась особа в інтересах дитини про визнання права власності на спадкове майно та стягнення заборгованості за аліментами. Позивач зазначала, що в зоні АТО загинув батько її доньки та просила стягнути з відповідачів - спадкоємців по 11 054,13 грн заборгованості, оскільки на час смерті померлий мав невиконаний обов'язок зі сплати аліментів, який увійшов до складу спадщини і підлягає погашенню спадкоємцями у рівних частинах.

            Суд першої інстанції позов задовольнив, зазначивши, що оскільки у спадкодавця залишився невиконаний обов'язок у вигляді заборгованості за аліментами, який входить до складу спадщини, виходячи з рівності часток спадкоємців, заборгованість підлягає стягненню з кожного з відповідачів на підставі статті 1218 ЦК України.

            Однак апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині стягнення заборгованості за аліментами та відмовив у цій частині вимог. Суд апеляційної інстанції зазначив, що зобов'язання зі сплати аліментів на утримання дітей припиняється смертю боржника, а тому не входить до складу спадщини після його смерті і не підлягає виконанню спадкоємцями.

            Проте Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду скасував рішення судів в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості за аліментами та направив справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

            У випадку смерті платника аліментів його спадкоємці за рахунок наявних активів спадкової маси зобов'язані погасити заборгованість за аліментами на дитину.

            Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину; кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині; вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

            Верховний Суд звернув увагу на те, що предметом спору у даній справі є стягнення боргу спадкодавця, який він мав за життя у вигляді заборгованості за аліментами, а не його обов'язок зі сплати аліментів.

            Тому вірним був висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів, які є спадкоємцями майна померлого, заборгованості за аліментами. Проте суд повинен був встановити розмір частки кожного зі спадкоємців у спадщині і перевірити, чи відповідає такий розмір їх часток вартості майна, одержаного у спадщину кожним із спадкоємців та встановити можливості кожного з відповідачів задовольнити вимоги кредитора одноразовим платежем.

Набув чинності Закон, який дозволяє місцевій владі обмежувати продаж алкоголю

            25 квітня набув чинності Закон України № 2376-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання органам місцевого самоврядування повноважень встановлювати обмеження продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових".

            Законом надано повноваження органам місцевого самоврядування встановлювати заборону продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових суб’єктами господарювання (крім закладів ресторанного  господарства) у визначений час доби в межах відповідної адміністративної території.

            Законом встановлено адміністративну відповідальність за торгівлю  пивом (крім безалкогольного), алкогольними, слабоалкогольними напоями, винами столовими у заборонений рішенням відповідного органу місцевого самоврядування час доби - штраф від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

            Відповідні зміни внесено до Кодексу України про адміністративні правопорушення та законів України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», «Про місцеве самоврядування в Україні».

            Завершується кампанія декларування доходів

Кампанія декларування доходів триває до 2 травня 2018 року. Тому громадянам, які отримували у 2017 році неоподатковані доходи, потрібно поквапитись з поданням декларацій.

            Відповідно до норм Податкового кодексу України, громадянам які зобов’язані задекларувати доходи та особам, які проводять незалежну професійну діяльність необхідно подати декларацію про доходи, отримані минулоріч. У цій декларації громадяни відображають суму отриманого доходу та визначають податкове зобов'язання з податку на доходи та військового збору.

            Податкова декларація про майновий стан і доходи подається платниками податків за місцем своєї податкової адреси в один із таких способів:

особисто або уповноваженою на це особою;

надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

            У разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов’язаний здійснити таке відправлення не пізніше ніж за п’ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, а при поданні податкової декларації в електронній формі, – не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

            Нагадаємо, що податкова декларація громадянами подається до 2 травня 2018 року. Для громадян, які мають право на податкову знижку – до 31 грудня 2018 року. Якщо до кінця поточного року громадянин не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками 2017 року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.