Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі №456/3974/22 сформулював правову позицію, відповідно до якої реєстрація права власності на будинок за одним з подружжя не припиняє права власності іншого з подружжя та право на спадщину.
КЦС ВС залишив у силі рішення апеляційного суду у цій справі та вказав, що апеляційний суд, встановивши, що спірний житловий будинок було побудовано під час перебування осіб у шлюбі, дійшов правильного висновку про його належність до об`єктів спільної сумісної власністю подружжя, частки якого в цьому майні є рівними (по 1/2 за кожним).
Презумпція спільної сумісної власності подружжя, відповідачами у цій справі не спростована.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що сама по собі реєстрація майна, набутого під час шлюбу, на одного з подружжя, не змінює його статусу спільної сумісної власності. Це означає, що таке майно належить обом із подружжя, незалежно від того, на кого з них зареєстроване право власності.
Отже реєстрація права власності на спірний будинок лише за чоловіком, не свідчить про те, що він був його одноосібним власником, оскільки така реєстрація сама по собі не може припинити право власності іншого із подружжя - дружини, яке вона набула у 1975 році, а також право на спадщину (1/4 частину спірного домоволодіння) її сина, яке відповідно до положень статті 548 ЦК УРСР належало йому з 1993 року, тобто з моменту відкриття спадщини після смерті матері.
За цих обставин апеляційний суд правильно вважав, що після смерті сина співвласниці будинку відкрилася спадщина на 1/4 частину у праві власності на спірний будинок.
Встановивши, що неповнолітня донька прийняла спадщину після смерті свого батька, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання за нею в порядку спадкування за законом права на 1/4 частину домоволодіння.
З повним текстом постанови КЦС ВС у зазначеній справі можна ознайомитися за цим посиланням.
_03_03.png)
