Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
За умови, якщо сплата судового збору прямо не передбачена законом, суд має відмовити у задоволенні клопотання про звільнення від його сплати з підстави відсутності в учасника справи такого обов’язку.
На цьому наголошено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.06.2024 у справі №918/907/22, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі позивач подав заяву про забезпечення доказів шляхом витребування у відповідача інформації та підтверджуючих документів. Також просив суд відстрочити сплату судового збору за її подання до ухвалення судового рішення в справі.
Суди попередніх інстанцій відмовили у вимозі позивача про відстрочення сплати судового збору, а заяву повернули заявникові.
Натомість ОП КГС зазначила, що норми п.2 ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір» не закріплюють ставку судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів. Хоча обов’язок щодо його сплати визначений ГПК.
Отже, ОП КГС констатувала наявність юридичної колізії, що випливає з розбіжностей у застосуванні норм ГПК та закону «Про судовий збір».
Суд звернув увагу, що за наявності юридичної колізії норми права підлягають тлумаченню на користь особи, яка звернулася із заявою про забезпечення доказів. У розрізі питання, поставленого у касаційній скарзі, розширене тлумачення норм закону «Про судовий збір» не є таким, що відповідає суті принципу справедливості та може породжувати невизначеність у правозастосуванні.
Тож ОП КГС погодилася із доводами скаржника, що за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів судовий збір не підлягає сплаті.
З огляду на це ОП зробила висновок, що незалежно від аргументів скаржника щодо судового збору, які наводилися ним при поданні заяви про забезпечення доказів, суд першої інстанції мав самостійно здійснити аналіз норм закону «Про судовий збір» та застосувати чи не застосувати їх.
Розглядаючи клопотання учасника справи про відстрочення, розстрочення, зменшення розміру або звільнення від сплати судового збору, суди першочергово мають встановлювати:
1) чи передбачає законодавство сплату судового збору за подання документа чи вчинення певної дії; якщо так, то
2) чи визначає законодавство ставку судового збору.
За умови, що сплата судового збору не передбачена, суд має відмовити у задоволенні клопотання з підстави відсутності в учасника справи обов’язку його сплати. У такому разі питання про прийняття заяви/скарги до розгляду вирішується в загальному порядку.
Оскільки ч.2 ст.4 закону «Про судовий збір» не встановлює ставку судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення доказів, ОП КГС констатувала, що висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для повернення заяви скаржнику є передчасними і такими, що зроблені з порушенням вимог чинного законодавства.
_03_03.png)
