ПРИМУСОВЕ ЗВЕРНЕННЯ СТЯГНЕННЯ НА НЕРУХОМЕ МАЙНО, В ЯКОМУ ЗАРЕЄСТРОВАНІ ДІТИ: КЦС ВС ВКАЗАВ, КОЛИ ВИКОНАВЕЦЬ МОЖЕ ЗВЕРНУТИСЯ В СУД

Виконавець за певних обставин може звернутися до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти.

Це випливає з висновку, який зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постанові від 15 лютого 2023 року у справі № 2-537/11.

Проте КЦС ВС вказав, що з таким поданням можуть звернутися не всі виконавці.

Обставини справи

Державний виконавець звернувся до суду із поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані малолітні діти. Така дія була вчинена з метою виконання виконавчих листів про стягнення боргу.

Районний суд відмовив у задоволенні подання з огляду на те, що ЦПК України не передбачає можливості звернення державного виконавця до суду з поданням про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, в якому зареєстровані діти. Вказаний висновок підтримав апеляційний суд.

Касаційний цивільний суд у складі ВС вказав на помилковість такого висновку та скасував рішення судів попередніх інстанцій.

Нормативне обґрунтування

• КЦС ВС наголосив на обов’язковості виконання судових рішень.
• З огляду на вимоги Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна державний або приватний виконавець зобов’язаний у разі передання на реалізацію нерухомого майна, право на яке або право користування яким мають діти, отримати згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду.
• Отже, передання на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливим.
• Водночас законодавством України не визначено порядку надання органом опіки та піклування такої згоди.
• Законодавство передбачає, що за такою згодою до органу опіки та піклування можуть звертатися батьки дітей або їх законні представники, але вони не зацікавлені в примусовій реалізації майна. Водночас у законодавстві не передбачено механізму зобов’язання батьків або осіб, які їх замінюють, отримувати відповідний дозвіл у примусовому порядку.
• КЦС ВС звернув увагу, що перед зверненням до суду відділ примусового виконання звернувся до служби у справах дітей з листом про надання дозволу на реалізацію нерухомого майна та отримав відповідь, що батьки дітей, зареєстрованих за вказаною адресою, не зверталися до служби з приводу вчинення будь-яких правочинів стосовно цього майна.
• Згідно з частинами 1–3 статті 435 ЦПК України суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може, зокрема, за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, визначених законом) встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення. Підставою для цього є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Позиція Верховного Суду

КЦС ВС зауважив, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти. Тому висновок судів, що виконавець не має такого права, є неправильним.

Під час розгляду заяви (подання) суд повинен оцінювати крізь призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме:

• з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні;
• чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення;
• чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення в дітей, чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання;
• який ступінь споріднення між дітьми та боржником, а також інші обставини.

Який виконавець може звернутися в суд із поданням

Також КЦС ВС зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що державний виконавець, який звернувся до суду з поданням, мав на це право, оскільки вчиняти виконавчі дії в межах відповідного виконавчого провадження може лише державний виконавець, визначений автоматизованою системою виконавчого провадження.

«Вказане право належить лише виконавцю, який уповноважений на вчинення виконавчих дій щодо виконавчого провадження, в межах якого необхідно реалізовувати нерухоме майно, в якому зареєстровані діти», — констатував КЦС ВС.

У зв’язку із цим подання державного виконавця було залишено без розгляду.