Судова практика: Споживач банківських послуг: на чиєму боці судова практика, — судді ВС

Нараховувати відсотки можна лише за період правомірного користування кредитними коштами, а після закінчення строку дії кредитного договору — суми, визначені ст.625 ЦК.

Про таку позицію Великої палати ВС нагадала суддя Касаційного цивільного суду Ольга Ступак.

Суддя розповіла про випадки, коли іпотекодержателі за допомогою недобросовісних маніпуляцій намагалися вивести об’єкт з-під іпотеки. Труднощі виникають і тоді, коли банк не перевіряє правову «історію» об’єкта, який передається в іпотеку, і згодом з’ясовується, що цей об’єкт — проблемний.

Обговорюючи тему поруки, О.Ступак акцентувала, що під час внесення у 2018 році змін до ЦК законодавець звернув увагу на ті висновки, які зробив Верховний Суд, що дало можливість зробити поруку ефективнішим видом забезпечення виконання зобов’язання. Втім, порука й досі залишається персоніфікованою, і поручитель відповідає за виконання зобов’язання лише конкретної особи, але не її правонаступників, якщо інше не передбачено в договорі.

Своєю чергою, її колега Ігор Гулейков нагадав про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банківські установи — їх виконавцем та несуть відповідальність за неналежне надання цих послуг, а саме сплату пені в розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.

Водночас проблема у використанні законодавцем трактування поняття «вартість послуги» існувала досить довго, адже раніше це поняття охоплювало як суму депозиту, так і нараховані відсотки. Проте ВП ВС дійшла висновку, що зміст приписів ч.5 ст.10 закону «Про захист прав споживачів» слід трактувати так, що базою нарахування пені є розмір процентів на суму вкладу, що є платою банків за використання коштів. Сама сума вкладу не може бути врахована для нарахування пені (постанова ВП ВС від 25.01.2022 у справі № 761/16124/15-ц).

Поширеною є практика щодо незаконного використання електронних платіжних засобів. Тоді банк має довести, що саме дії клієнта призвели до втрати даних, які надають доступ до платіжної картки та рахунку.

Суди ж звертають увагу на те, як швидко клієнт відреагував на втрату картки, заблокував її та звернувся до банку й правоохоронних органів. Тобто оцінюють, чи справді клієнт зробив усе можливе задля мінімізації власних втрат. До речі, одним із ризиків відповідно до судової практики є використання онлайн-банкінгу зі збереженими в системі паролями.

Крім того, вони розповіли про випадки, коли одна зі сторін намагалася використати право користування дітьми житлом задля виведення майна з-під іпотеки. У цьому разі через неузгодженість цивільного й адміністративного законодавства, яке дозволяє зареєструвати дитину одному з батьків за адресою свого проживання без згоди іпотекодержателя, виникає багато спорів. При зверненні стягнення на предмет іпотеки суд зобов’язаний перевірити дотримання прав дітей, а саме коли вони були там зареєстровані, чи були зареєстровані на момент укладення іпотечного договору тощо.