Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Критеріями оцінки доказів є їх допустимість, належність, правдивість та достатність. Утім, трапляються випадки, коли суд оцінює докази з точки зору належності, а у висновку зазначає, що доказ є недопустимим.
Про те як не плутати ці критерії, а також висновки Касаційного кримінального суду з цього приводу розповів суддя ККС Сергій Фомін під час вебінару для суддів місцевих загальних судів, інформує «Закон і Бізнес».
Він нагадав, що допустимість — зовнішня властивість доказів, а належність — внутрішня. Докази є допустимими, якщо вони отримані у встановленому законом порядку. Належність доказів — це можливість на підставі фактичних даних встановлювати наявність чи відсутність обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та визначені у ст. 91 КПК.
Зокрема, на практиці виникає багато запитань щодо належного суб’єкта як передумови допустимості отриманих доказів.
Так, об’єднана палата ККС зробила висновок про те, що рішення про призначення (визначення) прокурора (в разі необхідності — групи прокурорів), який здійснюватиме повноваження у конкретному кримінальному провадженні, обов’язково повинно прийматись у формі постанови. Остання має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим КПК вимогам до процесуального рішення у формі постанови, зокрема бути підписаною службовою особою, яка її прийняла.
Відсутність зазначеної постанови в матеріалах досудового розслідування або її непідписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість зібраних доказів. Адже вони зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень (постанова від 22.02.2021 у справі №754/7061/15).
Крім того, доповідач акцентував на постанові від 14.02.2022 (справа №477/426/17). В ній ОП ККС зробила висновок, що постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, можуть бути надані прокурором та оголошені під час судового розгляду у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне сумнів у їх правдивості, з огляду на те, що ці докази було зібрано неуповноваженими особами. Якщо в суді першої інстанції це питання не ставилось, а виникло під час апеляційного чи касаційного розгляду, такі процесуальні документи можуть бути надані суду в межах перевірки доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скарзі.
Детальніше із практикою ВС щодо особливостей доказування у кримінальному провадженні можна ознайомитися у презентації С.Фоміна.
Виступ відбувся в межах підготовки для підтримання кваліфікації суддів місцевих загальних судів, організованої Харківським регіональним відділенням Національної школи суддів.
_03_03.png)
