Мати вивезла дітей за кордон: де має розглядатися спір, пояснив ВС

Гаазька конвенція жодним чином не перешкоджає судам договірних держав розглядати справу про викрадення дітей, не звертаючись до центральних органів влади.

Таку позицію висловив Касаційний цивільний суд, скасовуючи попередні рішення у справі №613/1185/19, інформує «Закон і Бізнес».

Батько просив суд повернути за попереднім місцем проживання в Україні малолітніх дітей, які виїхали з матір’ю до Вірменії.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні позову з різних правових підстав. Натомість КЦС у постанові від 17.08.2022 звернув увагу на низку допущених ними прогалин у розгляді.

Так, районний суд не врахував наявності в спорі іноземного елементу й застосував виключно національне законодавство. Апеляційний суд уважав ефективним способом захисту звернення до центрального органу держави постійного проживання дитини або іншої договірної держави за правилами ст. ст. 8—11 Конвенції про цивільноправові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25.10.1980, а не до суду.

Щодо останнього, КЦС зазначив, що за правилами цієї конвенції заявник має право звернутися до:

центрального органу держави (в Україні — до Міністерства юстиції) за місцем постійного проживання дитини;

центрального органу держави (наприклад: у Республіці Вірменія – Міністерство юстиції

тощо), до якої дитину вивезено та в якій вона утримується;

суду.

Те, що заявник вже звернувся до центрального органу країни ймовірного проживання дітей, не може бути перешкодою у зверненні до повноважного суду.

Водночас суди першої та апеляційної інстанцій не розв'язали першочергового питання, а саме чи підлягає цей спір розгляду судами України.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19.10.96 з урахуванням ст. 7 у разі зміни звичайного місця проживання дитини на іншу договірну державу юрисдикцію мають органи держави нового звичайного місця проживання.

У цій категорії справ юрисдикція вирішення спору закріплюється за місцем постійного проживання дитини. Тому якщо місце постійного проживання дитини переноситься до іншої держави, органи влади держави нового місця постійного проживання набувають юрисдикції щодо суті спору. Водночас суди першої та апеляційної інстанцій не досліджували питання, чи прижилися діти за новим місцем проживання.

КЦС указав, що для розв'язання питання, чи підлягає розгляд такої справи судами України, потрібно з’ясувати:

1. Чи було звичайним місцем проживання дітей в Україні до їхнього переміщення за кордон?

2. Чи обрали діти інше місце постійного проживання за межами України?

3. Чи прижилися діти в новому середовищі?

4. Якщо неможливо встановити звичайне місце проживання дітей, то на території якої з держав вони перебувають у зв’язку з переміщенням?

5. Чи завершилася процедура повернення дітей, ініційована заявником у країні ймовірного перебування дітей, за правилами Гаазької конвенції 1980 року?

Залежно від встановлення обставин, судам належить або вирішити спір по суті, або закрити провадження у справі через те, що спір не підлягає розгляду судами України.

Джерело: Закон і Бізнес