Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
В часи повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України з огляду на особисту безпеку часто виникає потреба в забезпеченні можливості участі в судових засіданнях дистанційно, навіть якщо між місцем перебування учасника та судом незначна відстань.
Як відомо, згідно з п. 4 рекомендацій Ради суддів України, що опубліковані на її сайті, судам рекомендується роз’яснювати громадянам можливість відкладення розгляду справ у зв’язку із воєнними діями та можливість розгляду справ в режимі відеоконференції.
Проте на що саме слід звернути увагу, щоб не допустити відмови у такому клопотанні? Одразу ж зазначимо, що відмова в задоволенні такого клопотання через його неправильне оформлення (приклад – ухвала Тростянецького районного суду Вінницької області від 10.10.2022 в справі № 147/93/22) в цьому аналізі до уваги не братиметься.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом, а документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такі наслідки зображено в ч. ч. 1, 2 ст. 126 Цивільного процесуального кодексу України та ч. ч. 1, 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України.
Тож відповідно до чинного процесуального законодавства суди мають право відмовляти у задоволенні клопотань у зв’язку з пропущенням заявниками процесуальних строків, прямо встановлених чинним законодавством України, адже згідно з ч. 2 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України та аналогічними нормами, які містяться в ч. 2 ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання.
Так, у справі № 902/329/22 ухвалою Господарського суду Вінницької області від 08.08.2022 було відмовлено в задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду у зв’язку з простроченням строку його клопотання на 5 днів.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, а також аналогічних норм, які містяться в ч. 1 ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України та ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов’язковою.
У справі № 904/8455/21 Господарським судом Дніпропетровської області було винесено ухвалу від 08.08.2022, згідно з якою було відмовлено у проведенні судового засідання у зв’язку з зайнятістю залів судових засідань, обладнаних відповідними технічними засобами (відсутня технічна можливість провести судове засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення).
У справі № 595/743/22, яка розглядається Бучацьким районним судом Тернопільської області, в ухвалі від 9 серпня 2022 року взагалі висвітлюється проблема наявності в приміщенні суду «лише одного залу, обладнаного для її (відеоконференції) проведення».
Як випливає з ухвал судів, відмова в клопотаннях щодо проведення судових засідань в режимі відеоконференції у зв’язку з технічними проблемами подається під приводом нестачі технічних засобів у зв’язку з їхньою зайнятістю. Відповідно, з цього випливає неможливість забезпечити всі судові зали технікою для дистанційної участі учасників справ у судових засіданнях.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, це найбільш поширена підстава для відмови в наданні учаснику справи брати участь у судовому засіданні дистанційно.
Так, Броварський міськрайонний суд Київської області виніс ухвалу від 09.08.2022 в справі № 361/8318/19, згідно з якою заявнику було відмовлено в задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, адже «інших причин існування виняткового характеру, які ускладнюють або роблять неможливим особисту участь сторони в судовому засіданні, представником заявника не зазначено».
Печерський районний суд міста Києва виніс подібну ухвалу від 9 серпня 2022 року в справі № 757/3586/22-ц на підставі того, що «вказане клопотання не містить жодних належних і допустимих доказів на підтвердження обставин неможливості прибути у судове засідання або наявності об`єктивних непереборних причин, які унеможливлюють заявника позивача прибути до суду, і будь-яке обґрунтування необхідності проведення судового засідання у режимі відеоконференції у цьому клопотанні взагалі відсутнє, при цьому ухвала суду не може обґрунтовуватись лише припущеннями про наявність зазначених обставин». До того ж судом зазначено, що «випадки, у яких суд може постановити ухвалу про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, не визначені у законі. Проте необхідність проведення відеоконференції, на думку суду, визначається з урахуванням обставин справи, її складності та потреби у наданні пояснень учасників справи, які з поважних та незалежних від цих осіб причин не можуть бути присутніми у засіданні суду, а їх участь є обов`язковою».
Судами також виноситься відмова в задоволенні клопотань щодо проведення судових засідань у разі, якщо присутність сторін у судовому засіданні не передбачається згідно з нормами чинного процесуального законодавства. Так, у своїй ухвалі від 10.08.2022 року в справі № 282/1384/21 Житомирський апеляційний суд постановив відмовити в задоволенні клопотанні про проведення судового засідання в режимі відеоконференції «з урахуванням того, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи в судове засідання, відповідно судове засідання у справі не призначається».
Отже, участь в режимі відеоконференції — це зазвичай привілей тих, хто не може брати участь у судовому засіданні фізично. Наявність небезпеки через одне лише повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України не визнається судами як достатня обставина для проведення судового засідання дистанційно.
Забезпечення можливості провести судове засідання у справі в дистанційному режимі здається, на перший погляд, легким у реалізації. Водночас все ж існує ціла низка чинників, які впливають на відмову судів у бажанні учасників судового процесу реалізувати це право. Основними є пропущення процесуальних строків для подання клопотання про відеоконференцію, відсутність технічних засобів, а також необґрунтованість викладених у клопотанні вимог.
Водночас слід пам’ятати, що в разі незгоди з рішенням суду за заявником залишається право його оскаржити, обґрунтувавши свої вимоги, проте це право не поширюється на оскарження відмови в проведенні судового засідання в режимі відеоконференції, адже вимога має разовий характер відносно кожного судового засідання (яких у справі може бути декілька). Водночас у разі запровадження механізму оскарження такої відмови, враховуючи тривалість оскарження ухвал згідно з чинним процесуальним законодавством, може призвести до затягування здійснення провадження у справі та змушуватиме суд відкладати судове засідання, у зв’язку з чим заявник або буде вимушений подавати нове клопотання вже щодо дистанційного розгляду справи судом на іншу дату призначення судового засідання, або ж намагатися бути фізично присутнім на ньому. Або ж шукати причини неявки на судове засідання, щодо яких законом не встановлено негативні наслідки для такого учасника.
_03_03.png)
