Строк на прийняття спадщини, позбавлення права на землю та суброгація — огляд КЦС

Незнання про смерть спадкодавця та перебування спадкоємця за межами країни не є поважними причинами пропуску строку, оскільки не пов’язані з об’єктивними, непереборними, істотними труднощами для звернення до нотаріуса.

На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, скасовуючи постанову апеляційного суду та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції у справі №619/2906/23, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі позивач зазначала, що про смерть батька їй відомо не було, оскільки з початком війни вона вимушена була переїхати до Великої Британії, а відповідачі не повідомили їй про смерть батька, тому просила суд визначити їй додатковий двомісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті батька.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Проте апеляційний суд, скасовуючи це рішення та задовольняючи позов, керувався тим, що через недобросовісну поведінку інших спадкоємців та нотаріуса, які вчасно не повідомили позивача про смерть спадкодавця, віддаленість місця проживання, необізнаність про смерть спадкодавця наявні підстави для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини після смерті її батька.

Своєю чергою, КЦС зазначив, що суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття

спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.

Якщо у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини немає.

Крім цієї справи, до огляду практики КЦС за жовтень 2024 року включено низка інших правових позицій. Зокрема, у спорах, що виникають із земельних правовідносин, акцентовано, що позбавлення добросовісного набувача права власності на ділянку без надання в будь-якій формі компенсації чи відшкодування не забезпечить справедливого балансу між вимогами суспільного інтересу, якщо такі були, з одного боку, і правом власника на мирне володіння своїм майном, з іншого.

У спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів, наголошено, що в договорах майнового страхування допускається суброгація, правовою підставою її застосування є ст.993 ЦК та ст.27 закону «Про страхування». Правовідносини, що виникли у зв’язку з виплатою страховиком на користь потерпілого страхового відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат, засновані на суброгації, тобто переході до страховика права вимоги потерпілої особи в деліктному зобов’язанні, тому вимога страхової компанії до завдавача шкоди не є регресною.

У спорах, що виникають із трудових

правовідносин, констатовано, що саме роботодавець зобов’язаний доводити, що звільнення викривача не пов’язане зі здійсненням ним повідомлень про можливі факти порушення вимог закону «Про запобігання корупції». А відсутність працівника на робочому місці за станом здоров’я може бути підтверджена не тільки листком непрацездатності, а й довідкою медичної установи, показаннями свідків чи іншими доказами.

Крім того, зазначено: у приватноправових нормах не передбачено такої підстави для відмови в задоволенні віндикаційного позову, як визнання предмета віндикаційного позову речовим доказом у кримінальному провадженні.

Закон і Бізнес