Судова практика: Дитина має право стягнути через суд аліменти з батьків, які не можуть досягти згоди щодо сплати аліментів на її утримання

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 707/1319/22 задовольнив касаційну скаргу неповнолітньої, яка просила стягнути з батьків аліменти.

Неповнолітня звернулася до суду з позовом до своїх батьків, в якому просила стягнути з відповідачів аліменти на свою користь, вказуючи, що має намір проживати самостійно без батьків у студентському гуртожитку за місцем навчання. Оскільки батьки не можуть досягнути згоди щодо стягнення аліментів, які вони повинні сплачувати на її утримання, просила їх стягнути безпосередньо на свою користь відповідно до ст. 179 СК України.

Позивачка вказувала, що її батько за весь час припинення шлюбних відносин із її матір’ю жодної фінансової підтримки як їй особисто, так і матері на виконання вимог рішення суду про стягнення аліментів, не надавав та не надає. За період часу проживання з батьком вона не отримувала навіть кишенькових коштів, а всі витрати з її утримання несе мати.

Рішенням районного суду позов задоволено частково. Апеляційним судом рішення скасовано, відмовлено у задоволенні позовних вимог з тим обґрунтуванням, що неповнолітня проживає разом із батьком, що нею не спростовано, він є її законним опікуном та на його користь рішенням суду стягнуто аліменти на її утримання до повноліття. Вказане рішення не скасовано в судовому порядку та є чинним, тому відсутні підстави для задоволення вимог неповнолітньої.

Розглянувши касаційну скаргу неповнолітньої, Верховний Суд вказав, що ст. 179 СК України встановлено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до ЦК України.

Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов’язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 47 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу.

Частиною 4 ст. 152 СК України визначено, що дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

У цій справі  позовні вимоги неповнолітньої стосуються безпосередньо її майнових прав, як неповнолітньої особи, яка станом на день подання позову досягла 14 років.

За висновком Верховного Суду, суд першої інстанції обґрунтовано вирішив, що позивачка має право на самостійне одержання і розпорядження аліментами від батьків.

Апеляційний суд, пославшись на те, що судовим рішенням, яке не скасоване та є чинним, на користь батька неповнолітньої з матері вже стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої, не врахував положення ст. 179 СК України щодо права неповнолітньої на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними, помилково скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції.

Тому Верховний Суд постанову апеляційного суду скасував і залишив у силі рішення районного суду.