Від якої дати рахують строк давності за СЗЧ: що каже Верховний Суд

Апеляційний суд звільнив військовослужбовця від кримінальної відповідальності за СЗЧ у зв’язку із закінченням строків давності, але прокурор із таким рішенням не погодився.

Самовільне залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК) є триваючим злочином та характеризується безперервним здійсненням протягом визначеного часу злочинного діяння, об’єктивна сторона якого розтягнута в часі, що вважається закінченим у момент його виявлення або примусового чи добровільного припинення.

У цій справі таким моментом стало 27 вересня 2024 року, коли обвинувачений з’явився до органу досудового розслідування, хоча і пішов у СЗЧ у 2015 році.

Такий висновок зробив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у справі військовослужбовця, який залишив військову частину ще у 2015 році, а до органу досудового розслідування з’явився у 2024 році.

Обставини справи

Військовослужбовець30 липня 2015 року самовільно залишив військову частину.

Після цього він обов’язки за посадою не виконував та проводив час на власний розсуд до 27 вересня 2024 року.

Апеляційний суд звільнив військовослужбовця обвинуваченого за ч. 4 ст. 407 КК від кримінальної відповідальності на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 КК у зв’язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрив на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.

Прокурор не погодився. Він зазначив, що визначений п. 4 ч. 1 ст. 49 КК десятирічний строк притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 407 КК (що є триваючим злочином) має рахуватися не з дня самовільного залишення військової частини, а з дня з’явлення обвинуваченого до органу досудового розслідування.

Верховний Суд підтримав цю позицію.

ККС ВС скасував ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На що звернув увагу Верховний Суд

Колегія суддів ККС вказала, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 407 КК, є триваючим злочином та характеризується безперервним здійсненням протягом визначеного часу злочинного діяння, об’єктивна сторона якого розтягнута в часі, а закінченим вважається у момент його виявлення або примусового чи добровільного припинення.

Отже, установлений п. 4 ч. 1 ст. 49 КК десятирічний строк притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 407 КК (який є триваючим злочином) має рахуватися не з 30 липня 2015 року (день самовільного залишення військової частини), а з 27 вересня 2024 року (день з’явлення обвинуваченого до органу досудового розслідування).

Висновок

У цій справі військовослужбовець залишив частину 30 липня 2015 року, але злочин закінчився 27 вересня 2024 року, коли він з’явився до органу досудового розслідування. Саме з цієї дати має обчислюватися десятирічний строк давності.

Таким чином, Верховний Суд підтвердив, що такий злочин, як СЗЧ, закінчується не в момент самовільного залишення частини, а в момент його припинення — зокрема, коли військовослужбовець прибув до військової частини, був затриманий або з’явився до органу досудового розслідування.

Постанова колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 16 липня 2026 року у справі № 278/5469/24 (провадження № 51-4626км25).

Джерело:Судово-юридична газета