Як розділити спільне майно, якщо подружжя вирішило розлучитися

Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав самостійного доходу з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо).

Ми розповімо вам як розділити майно після розлучення.

Основна ідея поділу майна полягає в тому, що набуті протягом шлюбу пожитки перестають бути спільним. Кожен із подружжя після поділу майна стає власником тієї чи іншої речі, їх сукупності, тобто може вільно володіти, користуватися та розпоряджатися ними. Межа між спільно нажитою і приватною власністю одного з подружжя дуже тонка, а судова практика щодо цього питання досить неоднозначна.

На що потрібно звертати увагу при поділі майна в судовому порядку?

Якщо подружжя не дійшло згоди щодо розміру належних їм часток або способу поділу спільного майна, то спір вирішується у судовому порядку. При поділі майна суд в першу чергу визначає, яке саме майно ділить подружжя та що з цього викликає спори. Загалом, враховуються  три категорії об’єктів,

що зазвичай є предметами майнових спорів:

- речі (окрема річ або сукупність речей), які належать подружжю на праві спільної сумісної власності;

- кредиторські вимоги подружжя (право вимоги за договором позики, купівлі-продажу тощо, коли подружжя виступає як кредитор і вправі вимагати повернення боргу, передачі речі тощо);

- боргові зобов’язання подружжя (зобов’язання, за якими подружжя виступає як боржник і зобов’язане повернути борг, повернути або передати річ тощо).

Поділ майна здійснюється з урахуванням вартості речей, які належать подружжю на праві спільної власності, а також розміру їх кредиторських вимог та боргових зобов’язань.

Важливо зауважити, що це ж стосується й осіб, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу. Їхнє майно, набуте під час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Яка позовна давність подачі заяви про поділ майна?

Позовна давність такої заяви – 3 роки. Обчислення починається  від дня, коли один зі співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (стаття 72 Сімейного кодексу України).

Варто зазначити, що на період карантину строк ставиться на паузу і продовжується після зняття обмежень.

Якщо майно спільне, а власник - один

Досить часто подружжя спільно купує майно, але право власності на нього реєструється лише на одного з них. У такому випадку сплачуються менші податки, але можуть виникнути

проблеми в разі:

- розірвання шлюбу. Якщо подружжя не визначило долю такого майна у договорі поділу сімейного майна (або іншому цивільноправовому договорі), то вказаний в документах власник може помилково вважати, що він є єдиним власником. Але під час продажу такої нерухомості нотаріус може вимагати згоду іншого з колишнього подружжя.

- смерті  нетитульного власника (що не був записаний у договорі щодо набуття нерухомого майна). Наразі законодавством не визначено єдиного підходу щодо способу оформлення такої частки. Багато хто вважає, що після смерті нетитулований власник втрачає своє право на майно. Але, відповідно до Сімейного кодексу України майно є спільним з моменту купівлі та не перестає бути таким у разі смерті. Тому можуть виникати спори між власником, записаним у договорі, та іншими спадкоємцями.

- розірвання шлюбу та смерті одного зі співвласників. У такому випадку усі вищевказані проблеми можуть виникати одночасно.

Як уникнути таких спорів:

- купувати нерухоме майно відразу на обох з подружжя та зазначати в договорі внесок і частку кожного;

- укладати шлюбні договори, де відразу вказувати права на майно кожного з подружжя та умови щодо отримання згоди іншого з подружжя у випадку його відчуження;

- укладати договори поділу спільного майна подружжя під час перебування у шлюбі або якнайшвидше після розлучення;

- у випадку розлучення розглядати інші варіанти розв'язання питання щодо спільного майна, наприклад, уклавши договір  про припинення права на аліменти у зв’язку з передачею об’єкта нерухомого майна.